**************************************************************************************

Історія - це філософія в прикладах. Фукідід

З історії ми черпаємо досвід, на основі досвіду утворюється найбільша жива частина нашого практичного розуму. Йоган Готфрід Гердер

Історія - основа, одного разу закладена, зв'язок з якою ми зберігаємо, якщо хочемо не безслідно зникнути, а внести свій внесок в буття людини. Карл Ясперс

Необхідно зрозуміти, що історія - це не тільки дати і місця, не лише імена у запилених підручниках або експонати в музеях, це вибір, який ми робимо. Кожен з нас. Джеймс Сваллоу

суботу, 20 серпня 2011 р.

Розвиток педагогіки в Україні. Козацька педагогіка.

     Розвиток освіти та виховання як і будь яка інша подія має свою історію.  
   Кращі риси народної педагогіки було втілено у козацькій педагогіці, яка формувала у підростаючих поколінь синівську вірність рідній землі, духовність, героїко-патріотичні традиції козацької державності, пріоритет високих лицарських якостей, пошани до старших.

 Основними завданнями козацької педагогіки були:
 • виховання фізично загартованих, мужніх воїнів – захисників рідного народу від чужоземного поневолення;
 • виховання у підростаючого покоління українського характеру і світогляду, поваги до національних і загальнолюдських цінностей;
 • формування високих лицарських якостей, пошани до людей похилого віку, прагнення до милосердя та допомоги іншим;
 • виховання громадян, які б розвивали культуру, економіку та інші сфери життєдіяльності народу на світовому рівні.

 Козацька педагогіка мала три ступені.
Перший  – сімейне виховання, яке утверджувало високий статус батьківського та материнського виховання й навчання. Специфічною була роль батька, що полягала в цілеспрямованому загартуванні своїх дітей, формуванні в них лицарської честі, гідності, підготовці до подолання життєвих труднощів, до захисту рідної землі, власної свободи.

Другий  – родинно-шкільне виховання. У козацьких школах найважливішими були родинні, духовні та материнські цінності, що переростали в загальнонаціональні та включали в себе релігійно-моральні цінності.

Третій  – вища освіта. Молодь, яка прагнула знань, продовжувала навчання в колегіумах і академіях, європейських університетах.
   
Одним з різновидів полкових шкіл були навчальні заклади (приблизно 60), що діяли на території Запорозької Січі (1553—1775). Тут козацькі діти навчалися грамоти, лічби, закону Божого, музики і співу. Крім того, на Січі існували три спеціальні школи — полкової музики, музики і церковного співу та школа підготовки юнаків для військової служби. Школою підвищеного типу була Головна січова школа.

 Після закінчення вищих навчальних закладів юнаки одержували систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне, трудове загартування, національно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл у сотнях, полках, у Запорізькій Січі. 

 Січова школа діяла при церкві Святої Покрови на території Запорізької Січі. Вона складалася з двох відділів: в одному готували паламарів і дияконів, у цьому відділі було завжди 30 учнів. У другому – молодиків – училися сироти, хрещеники козацької старшини та інші діти. Тут навчали грамоти, співу та військової справи. Кількість молодиків становила близько 50.

 Доброю підмогою патріотичному вихованню молоді слугували українські народні думи й історичні пісні, козацькі літописи («Літопис Самовидця», літописи Г. Граб'янки і С. Величка, Густинський літопис), а також історичні праці («Синопсис»).
Навчання козачат (Фото Svitlana Kononova )